З прямим білірубіном, який ще називають пов'язаним чи кон'югованим, все просто. Вільний білірубін, з'єднуючись з глюкуроновою кислотою, утворює малотоксичну речовину, яка відмінно розчиняється у водному середовищі, після чого виводиться з організму з жовчю, калом та сечею.
Хоча, здавалося б, надлишок даної речовини в організмі нічим не загрожує, це не зовсім так.
Зв'язаний білірубін може довго накопичуватися в шкірі, очних яблуках, підшкірній клітковині і є основою для формування жовчного каміння.
Тому, якщо є підозри на те, що рівень пов'язаного білірубіну в організмі високий, варто звернутися до лікаря та спільно з ним знайти причину проблеми та найефективніший спосіб її вирішення.
Набагато складніше справа з вільним некон'югованим білірубіном. Він утворюється в результаті відновлювальної реакції після руйнування гемоглобіну, і сам є досить токсичним. Більше того, за рахунок гарної розчинності непрямий білірубін легко проходить через гематоенцефалічний бар'єр і вражає нервові клітини головного мозку.
В результаті це може спровокувати тяжкий стан, який називають ядерною жовтяницею або гіпербілірубінемічною енцефалопатією.
У новонароджених воно загрожує не тільки пожовтінням шкіри, слизових оболонок і склер, але й негативним впливом на центральну нервову систему. Якщо своєчасно не вжити заходів щодо зниження рівня білірубіну, це може призвести навіть до затримки психомоторного розвитку, розумової відсталості, зниження зору та слуху, рухових порушень, судом.